Ляльковий театр
Ляльковий театр - особливий вид театральної вистави, у якій замість акторів чи поруч з ними діють ляльки. Сцена лялькового театру - зменшена модель сцени справжнього театру або ж ширма, за якою ховаються актори-ляльководи. І ширму, і задню частину декорацій оформлюють згідно зі змістом твору, який розігрують перед глядачами. Це можуть бути казкові міста, інтер’єри чи пейзажі - уявні або справжні і навіть іншопланетні.
Українська народна лялька із хусточки (1) та ляльки-мотанки (2)
Тіньові напівпрозорі розфарбовані ляльки індонезійського лялькового театру ваянг-кулит
У ляльковому театрі, як і в справжньому, усе підпорядковується основному задуму. Місце дії (ширма чи сцена), зовнішній вигляд персонажів, музика - усе мусить розкривати ідею сценарію і створювати поєднання мистецтв. Театральна лялька в ляльковому театрі - головний художній інструмент, за допомогою якого вистава демонструється глядачеві.
Ляльки бувають різних типів. Тростяні - актор тримає ляльку над собою і грає нею, перебуваючи за ширмою. Головний стрижень іде від голови через усе тіло, а два інші - від рук. Тіньові ляльки вирізають із щільного матеріалу або прозорої шкіри і підфарбовують - тінь виходить різнокольорова. Пласкі ляльки випилюють по частинах із фанери. Тулуб, руки, ноги і голову розфарбовують. Окремі частини з’єднують одну з одною дротом або мотузками, щоб вони могли рухатися. Лялькою-маріонеткою керують згори на нитках. Актор тримає в руках вагу - дошку, до якої чіпляються мотузки від голови, рук, ніг. Повертаючи вагу, актор водить ляльку. Рукавична лялька - найпростіша. Її основа - рукавичка. Голову роблять з різних матеріалів: пап’є-маше, поролону, пінопласту, пластиліну, паперових циліндрів. Руки роблять з того самого матеріалу, що й голову, і потім їх прикріплюють до рукавички.
Ляльки з очерету (1) та кукурудзяного листя (2)
Від чого залежить виразність художнього образу створеної ляльки? Звичайно, від її обличчя. Так відразу можна відрізнити позитивного героя від лиходія. Вираз обличчя допомагає повніше розкрити характер. Зачіска й одяг - також важливі елементи образу. За їхньою допомогою можна охарактеризувати певні особливості: вік персонажа, багатий він чи бідний, який має фах, чоловік це чи жінка. Отже, художникові тут є над чим попрацювати. До того ж вистави лялькового театру відбуваються поруч із глядачами, тому помітна найменша дрібниця.
Усі ми бачили вистави, де актор, який грає лялькою, ховається за ширмою. Ширму теж можна прикрасити. А на задній частині сцени обов’язково має бути зображено місце дії, або й кілька, якщо у виставі дія відбувається в різних місцях.
Ляльки із солоного тіста, їхні голівки можна використати і для рукавичної ляльки
Ляльки із соломи
Отже, ляльковий театр - це важлива частина театрального мистецтва. У ляльковому театрі працюють справжні актори, режисери, художники. А лялька - це уособлення живої істоти (людини або тварини). Процес її «оживлення» здається глядачеві дивом! Лялька може бути веселою, ніжною, саркастичною, злою. У ляльковому театрі можна створювати вистави, які неможливо було б здійснити в іншому театрі.
1. Які типи ляльок ви знаєте?
2. Чи застосовується в ляльковому театрі закон повітряної перспективи?
Зробіть з картону пласку ляльку, руки і ноги якої рухалися б. Для цього на картоні намалюйте її образ і визначте місця, де окремі деталі перекриватимуть одна одну. Після цього зробіть викрійку, розфарбуйте її і виріжте. Місця стику частин ляльки з’єднайте тонким дротом або зшийте нитками.
Немає коментарів:
Дописати коментар