Матеріали уроку з мистецтва (10 клас ) на 16.04.2020 р.

Тема. Кінематограф Індії 

Боллівуд – це синонім кіноіндустрії індійського міста Мумбаї (колишня Бомбей), названої так за аналогією з Голлівудом в Каліфорнії (США). "Термін "Боллівуд" - винахід кінця ХХ століття, який з'явився після того, як мумбайська кінопродукція вразила уяву Заходу", - каже історик кіно з Південної Азії Насрін Рехман.

Щодня близько 14 мільйонів індійців ходять до кінотеатру на перегляд нової картини. Оскільки майже 40% індійців безграмотні, кіно там основне джерело інформації.

Перегляд фільмів у кінотеатрі перетворюється на справжнє шоу. Під час пісень публіка в залі виходить в проходи між рядами і починає танцювати.

Кіно Індії знімається не тільки в Боллівуді. Боллівуд – це фільми, переважно зняті на хінді. На півдні країни діють Толлівуд (фільми на телугу) і Коллівуд (фільми  тамільською мовою).

Відомими кіностудіями Боллівуда є Filmalaya і Film City, розташовані в північній частині Мумбаї. Щорічно на кіностудіях Боллівуда випускається близько 200 фільмів, в основному на мові хінді, але також і на урду і панджабі.

Індійські фільми демонструються на екранах більше ніж 90 країн світу.

Індія бере участь у міжнародних кінофестивалях. Індійський уряд відправляв кіноделегації до інших країн, таких як США і Японія, тоді як Гільдія кінопродюсерів направляла аналогічні делегації в Європу.

Індія є найбільшим у світі виробником фільмів. Забезпечення 100% прямих іноземних інвестицій зробило індійський кіноринок привабливим для іноземних компаній, таких як 20th Century Fox, Sony Pictures Entertainment, Walt Disney Pictures і Warner Bros. Податкові пільги сприяли буму мультиплексів (багатозальних кінотеатрів) в Індії. До 2003 року як мінімум 30 кінокомпаній мали лістинг акцій на Національній фондовій біржі Індії.

https://www.youtube.com/watch?v=SX5toV4Sidk

 У кожному прояві фільму відчувається світ незвичайної країни Індії.

 ОСОБЛИВОСТІ:

      Індійське кіно характеризується шаблонним сюжетом – поведінка героїв майже завжди стереотипна і не є несподіванкою (зазвичай це герой, активно бореться зі злом, і, звичайно, перемагає його). Але, незважаючи на це, фільми вражають нас своєю щирістю і музичною складовою. І справді, кожен фільм в основному спирається на музику, пісні, вокал і танці –  навіть саундтреки до фільмів часто випускаються до прем'єри, що досить незвично для нас.

БІЙКИ

     Ця подія обов'язково має бути присутнім в будь-якому індійському фільмі. І чим більше, тим краще! Там немає крові і насильства, проте можна знайти в мережі аматорські відео на тему «п'ять кращих бійок в індійському кіно», подивившись які, неможливо не посміхнутися –  так здорово головний герой простим ударом відштовхує супротивника метрів на 50. Перед індійськими героями немає ніякої перешкоди – ні стін, ні землі – вони все подолають!

Перегляд відео https://www.youtube.com/watch?v=PqvjsTHNLRg

Батьком першого індійського звукового кіно став Ардешір Ірані – визначна постать в історії Болівуду. Письменник, продюсер, актор, кінематографіст, поліглот започатковує традицію пісні і танцю у кіно, яка сьогодні є просто візиткою індійського кіно. Використовуючи свій сорокарічний досвід роботи в студії "Alexander Cinema", він щоразу засновує нову власну студію, кожна з яких успішно створює немало фільмів. "Star films" – 17, "Majestic" – 15, Imperial – 24. У свої 40 років Ірані став заслуженим кінематографістом Індії, і майже всі його німі фільми пізніше відзняли зі звуком із тим самим акторським складом. Він не переставав прагнути більшого, в Англії вивчав секрети звукозапису, завдяки чому зумів значно вдосконалити вітчизняне кіно.

Через вісімнадцять років після "Махабхарати" Фалька, у 1931 році, барви індійського фільму зазвучали. Ірані випускає Alamara – "Світло світу", під час прем'єри якого, за свідченням сучасників, "довелося залучати поліцію, щоб стримувати натовп". Сюжет: інтриги у палаці, принцеса, вихована циганами, кохання до принца, перепони, вороги, викриття і покарання зла та щасливе возз'єднання коханих.

На жаль, після пожежі в Архіві вітчизняного кіно у Пуні 2003 року, яка знищила останні записи класичних фільмів, "Аламара" не існує в її оригінальному форматі.

       Ірані випустив 158 фільмів за 25 років, у проміжку між Світовими війнами, свою останню стрічку відзнявши у 1945 році. Він став не лише батьком звуку і кольору індійського кіно. Його можна назвати родоначальником жанрового розмаїття, адже навіть сьогодні важко відшукати стрічку, яка б не використовувала хоча б якусь тему з фільмів Ардешіра. Він став новатором мовного і національного розмаїття Болівуду, залучаючи до виробництва акторів із національних меншин (парсі), намагався відобразити повну картину індійської культури, використовуючи спадщину телугу, тамілів та інших регіонів країни.

Поява звукового кіно ознаменувала підйом кіноіндустрії в країні. По всій країні створювалися кіностудії, та найбільшими серед них були New Theatres (Калькутта), Prabhat (Пуна), Bombay Talkies.

Період з кінця 1940-х і до 1960-х років вважається «Золотим століттям» індійського кіно. У цей період був знятий ряд знакових картин, які на даний момент визнані класикою жанру.

Серед найвідоміших режисерів того періоду виділялися Мехбуб Кхан, К. Асіф, Біма Рой, Камал Амрохі, Віджай Бхатт. Фільми Гуру Датта «Жага» і «Паперові квіти» були включені в список 100 кращих фільмів усіх часів за версією журналів Time і Sight & Sound, а сам режисер названий одним з найвидатніших режисерів всіх часів.

50-ті роки для індійського кіно стали "золотою епохою". Одним із найяскравіших фільмів тих років став Awaara (1951 р.) режисера Радж Капура.

Дев Аланд став другою зіркою в індійському кіно 50-х років.

Третьою зіркою є Діліпа Кумара.

У 1952 році в Індії пройшов перший міжнародний кінофестиваль.

На рубежі 1960-х і 1970-х років в боллівудську моду увійшли романтичні фільми з елементами бойовиків. Романтична складова сюжету часто розгорталася на тлі бандитських сутичок. У середині 1970-х Амітабх Баччан створив образ «сердитого молодої людини», поліцейського, самостійно протистоїть злу.

У 1972 на екрани всього світу виходить фільм "Зіта та Гіта". Успіхом цей фільм завдячує переважно акторці Хемі Маліні, яку вважають родоначальницею нової ери в індійському кіно. Найбільш відомі індійські жінки-режисери Гуріндер Чадхі ("Грай як Бекхем") та Міра Наір ("Весілля в сезон дощів") здобули славу своєю роботою в Європі та Голівуді.

У 1975 році на екрани вийшли такі знакові для Боллівуда фільми, як “Помста і закон”, “Стіна”, «Salaam Bombay!» .

У 1990-ті роки на перший план вийшли комедійні фільми з екшн-сценами.

В останні десятиліття боллівудські фільми стали набувати популярності в західних країнах. З здобувших популярність картин виділяються - «Hum Dil De Chuke Sanam» («Навіки твоя», 1998), «Kabhi Khushi Kabhie Gham» («І в смутку і в радості ...», 2001), «Kal Ho Naa Ho» («настане завтра чи ні », 2003).

У 2000-ті роки якість зйомки в Боллівуді фільмів неухильно зростало. Багато фільмів стали затребуваними не тільки на азіатському, але і на світовому ринку. Серед таких картин виділяються «Мене звуть Кхан» (2010), що піднімає гострі соціальні та міжнаціональні питання.

Значна частина аудиторії – представники нижчих верств населення країни, даний фактор також враховується при зйомці фільмів. Центральне місце в сюжеті часто займає проста людина, яка силою свого духу може протистояти несправедливості і злу. Достаток фарб, красивих костюмів і музики допомагають глядачам на кілька годин забути про життєві проблеми.

Завдання :

Використовуючи інтернет - джерела  самостійно подивіться індійські кінофільми та дайте письмову відповідь на питання - в чому секрет популярності індійського кіно у світі ?