Тема. Праця і господарство в минулому
Отже, продовжуємо тему розпочату на попередньому уроці.
Рис, 109. Сільська хата, що збереглася з козацьких часів
Село і місто. Сучасна Україна — країна з ринковою економікою. Більшість населення виготовляє продукцію не для власного споживання, а на продаж. Товари сільського господарства виробляють переважно жителі сіл, працюючи у великих приватних компаніях або в менших, фермерських господарствах, а також у власних домогосподарствах, які називають селянськими. У містах виготовляють промислові вироби, зокрема й призначені для виробництва сільськогосподарської продукції: вантажівки, трактори, комбайни та іншу техніку, мінеральні добрива тощо.
У найбільших українських містах працює від кількох десятків до кількох сотень великих і тисячі дрібних торговельних і промислових підприємств. Міста Донбасу виросли завдяки вугледобуванню. Запоріжжя — це центр металургії. Дніпро — центр ракетобудування, Київ — машинобудування й металообробки. Біля Хмельницького знаходиться потужна атомна електростанція, у Львові виробляють трамваї й тролейбуси (див. мапа 9. С. 65).
Місто — поселення, земля якого густо забудована і заселена, а населення зайняте, як правило, поза сільським господарством.
Рис. 112. Пасіка
Рис. 113. Сільце в часи Русі-України (реконструкція)
Сучасне місто прокидається рано. Більшість його жителів вже о сьомій-восьмій годині поспішають на роботу. Вони вщент заповнюють громадський електротранспорт та запруджують вулиці легковими авто. Бізнесмени спішать відкрити офіси, щоб управляти своїми підприємствами; робітники спільно виробляють машини та прилади або споживчі продукти, кожен на своєму робочому місці; за верстатом чи біля конвеєра; продавці обслуговують перших покупців у великих освітлених електролампами торговельних крамницях (гіпер- та супермаркетах). Так само рано відкриваються великі склади — гуртівні. Споживчі товари тут закуповують дрібні торговці, зокрема сільські. До гуртівень і супермаркетів ці товари довозять вантажними потягами та великими машинами — фурами.Так само рано прокидається українське село. Селяни поспішають нагодувати та напоїти худобу і свійську птицю. Поснідавши, якщо це не зима, йдуть на польові роботи, відпочивають тільки пізно увечері. На вихідних часто вирушають у міські маркети, щоб придбати потрібний товар. У місті асортимент товарів ширший, а ціни нижчі. Зате в селі чистіше повітря та менше гамору. Загалом, життя в місті має свої переваги, а в сільській місцевості — свої.
Домогосподарство — домашнє, переважно, сімейне господарство, призначене задовольняти потреби його власників у речах та послугах.
Як і чому виникли міста? На час утворення Київської держави люди проживали тільки в селах і городищах. Кожна родина в селі мала домогосподарство, з якого жила. Вирощували зернові (жито, рідше пшеницю), бобові (біб, квасолю), різну городину (моркву, буряк, ріпу, гарбузи), доглядали худобу (корів, кіз, овець), птицю (курей, качок, гусей).
Бджільництво з’явилося пізніше, орієнтовно в X ст. Помідори, картопля та кукурудза — аж у XVIII ст. Допоміжними заняттями були збирання грибів, лісових ягід, меду і воску диких бджіл (бортництво), мисливство і рибальство. Селяни нічого не продавали, але дещо обмінювали на потрібні їм вироби місцевих гончарів, ковалів, бондарів та стельмахів. У сільській місцевості натуральне господарство проіснувало аж до XIX ст.
Городища, зазвичай, були більшими від сіл і мали укріплення: рови, вали, дерев’яні стіни, вежу над ворітьми, деколи ще кам’яну вежу в центрі. У городищі стояли будинок-палати місцевого князя та будівлі, в яких проживали дружинники. Тут також були столи-ряди для торгівлі і майстерні ремісників, які обслуговували потреби дружини. Деяких руських городищ уже немає, а деякі, як-от Київ, Чернігів, Вишгород (на Київщині), Звенигород (на Львівщині), з часом були щільніше заселені та розбудовані. Вони перетворились у міста.
Рис. 114. Давній Галич (XIII ст.) (реконструкція)
Князі та дружинники, які проживали в городищах, були професійними військовими. Землероби зводили укріплення та наймали воїнів, щоб захистити себе і своє майно від набігів кочовиків та нападів ворожих дружин. В обмін на захист селяни зобов’язувалися коритися волі князя у час війни та віддавати йому як данину частину продуктів свого господарства. Свавілля князя, який щороку сам визначав розміри данини, породжувало конфлікти. Зокрема, спроба київського князя Ігоря непомірно збільшити її розмір призвела до його загибелі. 945 р. його вбили повсталі деревляни. Дружина Ігоря, княгиня Ольга, суворо покарала повстанців. Однак вона була змушена встановити сталі розміри данини та визначити, де і хто цю данину збиратиме. Ініціативи Ольги започаткували формування в Руській Землі системи податків — обов’язкових примусових виплат на потреби держави і/або місцевої влади.
Місто колись. У X—XVIII ст. місто не було таким людним, а вуличний рух — менш жвавим. На бічних вуличках не могли розминутись вози а деколи й вершники. Обов’язковою ознакою кожного міста була ринкова площа в центрі, де рядами стояли столи для місцевих і приїжджих (сільських і чужоземних) торговців. Торгівля тривала у визначені дні та години. Про час сповіщав годинник на міській ратуші — будинку, у якому засідав орган міського самоврядування. Центральна площа Львова, на якій стоїть будинок міської Ради з вежею і годинником, досі називається площею Ринок.
Рис. 115. Місто Кам’янець-Подільський
Рис. 116. Біблія, надрукована в м. Острозі українським першодрукарем Іваном Федоровичем (1580 р.)
Основним населенням міста були ремісники і купці. Більшість міщан працювали там само, де жили. Житлові приміщення знаходилися на другому і третьому поверхах, а ремісничі майстерні та крамниці — на першому. Ремісники з допомогою підмайстрів та учнів надавали вузькоспеціалізовані послуги. В одній майстерні можна було замовити, наприклад, тільки зброю, в іншій — лише цвяхи, скоби, підкови. Пекарі пекли хліб і булки, кондитери — різні солодощі. Вручну ткали килими й гобелени, шили взуття, одяг, виготовляли ювелірні прикраси тощо. У вільний від виконання замовлень час обробляли свої приміські городи. Кожний свій виріб ремісники намагалися зробити якомога краще, догоджаючи покупцеві.
У більших містах були купці, які володіли великими складами — гуртівнями. У містечках вели тільки роздрібну торгівлю. Торгували всім, що могло знадобитись у повсякденному житті: тканинами, свічками, сіллю, нитками тощо. Поїсти та, за потреби, переночувати можна було у шинках. Саме від них походять сучасні готелі, кафе й ресторани.
Рис. 117. Кам’яниця козацького старшини (реконструкція)
У козацьку добу на окраїнах деяких міст з’явилися підприємства, що використовували машини, які рухала сила води чи вітру. Працівники таких підприємств вручну чи з допомогою машини виконували кожний окрему операцію. Енергія води та вітру, наприклад, урухомлювала млини, олійні, ливарні та сукнарні. Поділ праці існував також при виготовленні тканин (одні сукали нитку, інші за допомогою спеціального верстата ткали полотно), гармат, дзвонів, монет. Підприємства, на яких застосовувався поділ праці, але вироби вироблялися переважно вручну, називають мануфактурами.
Міські ремісники — ковалі, зброярі, пекарі, ювеліри, — а також купці об’єднувалися в цехи за спеціалізацією. Члени цеху домовлялися між собою про мінімальну ціну на свої товари та послуги, обсяги їх виробництва у грошах (кількість замовників-покупців), прийнятну для всіх максимальну ціну на сировину, а також про допомогу вдовам і дітям передчасно померлого цеховика, спільне фінансування різних міських потреб, догляд і захист дорученої цехові ділянки міського муру. Кожний цех обирав собі керівника, мав свої звичаї та символіку. Цеховики старанно дбали про те, щоб міська влада не дозволяла торгувати в місті ремісникам з передмість та сіл. Цеховики переконували міщан, що їхні сільські конкуренти — партачі, не здатні створити шедевр — виріб, на основі якого підмайстра визнавали майстром.
Завдання :
Обміркуйте вислови
Підтримай або спростуй наведені вислови.
Багатством живиться лише тіло, а душу звеселяє споріднена праця.
Г. Сковорода
Кожній людині дана своя справа, і кожній справі - свій час.
Езоп
Місто — учитель людини.
Сімонід Кеоський
Коли мені не вистачало грошей, я сідав думати, а не біг заробляти. Ідея — найдорожчий товар на світі.
Стів Джобс
Прочитати тест підручника на дану тему
Немає коментарів:
Дописати коментар